Одне з фундаментальних питань нейробіології — навіщо нам потрібні сни? Чи бачать сни сліпі люди? Відповідь однозначна: так, люди з вродженою сліпотою можуть бачити сни. Але їхні сновидіння створюють уявлення про оточуючі об’єкти, покладаючись на решту сенсорних систем. Примітка редакції: під час сновидінь, навіть моторика очей осіб, від народження сліпих людей, у REM фазі є значно нижчою [1]. Люди ж, що мають набуту сліпоту, продовжують бачити яскраві сни з купою візуальних образів: ці образи зароджуються у зоровій корі [2]. Але кора від народження сліпих також є активною! [3] Які сигнали подає вона? І, головне, навіщо? Схоже, у двох нейробіологів нарешті з’явилися певні припущення [4].

Багато хто чув, що у людей, які втратили зір, покращується робота інших сенсорних систем [5]. Вони можуть краще чути [6], мати точніші тактильні відчуття [7] та смак. Примітка редакції: але не нюх [8]. Мозок людини — це дуже нейропластична структура. І кожна миттєвість бездіяльності однієї з мереж мозку — ледь не сигнал для «захоплена» іншими сенсорними системами [2]. Що цікаво, перші ознаки такого нейропластичного “захоплення” зорової кори помітні вже через 40-60 хвилин сидіння в тугій пов’язці[9]. Гострішою постає ця проблема у сліпих людей – нейрони їхньої зорової кори не отримують сигналів від очей, а тому вся зорова кора стає ласим шматочком для “рейдерського захоплення” з боку інших сенсорних мереж [10]. У перспективі, це призводить до погіршення якості сну та зменшення інтенсивності сновидінь [11]. Напротивагу, якщо згадати про роботу зорової кори у зрячих людей та експерименти з камерою сенсорної депривації, то піддослідні зазначають велику кількість візуальних та слухових галюцинацій навіть за відсутності реальних сенсорних стимулів. Тобто, мозок сам “розважає” себе такими ілюзорними сигналами [12]. Але навіщо?

Ґрунтуючись на цих фактах, Don Vaughn та David Eagleman сформулювали дуже цікаве припущення – Теорію захисної активації [4]. Згідно з цією теорією, сновидіння слугують захистом зорової кори від територіальних зазіхань з боку популяцій нейронів інших сенсорних систем, адже під час сну зорова кора не отримує ніяких імпульсів. Автори пропонують теорію, що зорова кора сама створює стимули, коли її починають «захоплювати» інші системи. Але потрібно розуміти, що це лише гіпотеза. Потужних безпосередніх доказів поки нема. Однак велика кількість непрямих доказів створює основу для роздумів, припущень, нових гіпотез та подальших досліджень.

Мабуть, ви також чули про те, що сновидіння беруть участь у консолідації пам’яті. Насправді ж, мова йде не про “сни” як сомнамбулічні галюцинації, а про “сон” як про фізіологічний процес занурення мозку в дельта та тета-ритми (більше про це — в окремій статті [13]. Доказом тому є наступні експерименти: психотропні препарати дуже скорочують REM-фази сну, наприклад – трициклічні антидепресанти, ІМАО, транквілізатори - похідні бензодіазепіну та Z-drugs (снодійні Зопіклон, Золпідем та Залеплон). Але люди, які вживають ці препарати в терапевтичних дозах, майже не мають ніяких проблем з консолідацією пам’яті. До того ж, звірі з малорозвиненим мозком також мають дуже коротку (або взагалі не мають) REM фазу.

На цю тему можна спекулювати ще довго. Надалі, хотілось би побачити еволюцію пропонованої гіпотези у детально опрацьовану проблему, представлену у вигляді потужного дослідження. Рекомендую детально ознайомитись з оригінальною статтею, запевняю вас: воно того варте. Можливо, саме цей матеріал стане точкою для вашого старту в нейрофізіології.

Сновидіння на захисті зору

Джерела:

Читайте також: