Перші «емоційні каліки» траплялися серед людей ще до зародження сучасного суспільства. За 300 років до нашої ери, Теофраст – один з учнів Аристотеля, – вперше описав поведінку людини, схожої на психопата. Такий прототип був названий «безсовісною людиною» і продовжував зустрічатися у міфах давніх греків, римлян та навіть у Біблії. Зазвичай їх описували як чудовиськ та страшних людей без жалості і співчуття. Судячи з настільки старих фактів, сучасний світ не породив психопатів, натомість — просто детальніше описав та представив на загальний осуд.

Психопатія VS психоз

З XVIII століття психіатрія взялась за вивчення психопатії як слід і прозвала її «божевіллям без марення». Проявляється це наступним чином: дах в людини з’їхав – ми чітко бачимо її аморальну та асоціальну поведінку, але, водночас, показники інтелекту індивіда бувають навіть вищими за середні. І саме інтелект відрізняє психопатів від людей з психозом. Психотик має сплутану свідомість, психопат – ні.

ППР? Ну нарешті.

У 1923 р., перша конференція стосовно питання психопатії зібрала чимало науковців, зацікавлених у феномені. Вони розуміли одне: психопат — він наче і розумний, але свій розум для самоконтролю не використовує. Більш того, жоден косяк у житті психопата: розлучення, банкрутство, борги або тюряга — не мають жодного впливу, тож мелодія невдалих рішень грає далі, а проблеми — накопичуються. Нарешті, у 1941 році, на основі всіх попередніх досліджень і «симптомів», доктор Роберт Д. Хер та його учні розробили більш-менш достовірний спосіб діагностування психопатії. Так зародився перший, а потім і другий варіант «Переліку психопатичних рис» (ППР). За кілька десятків років цей перелік остаточно переконав психіатрів у своїй надійності, тож його переклали на 16 мов та розповсюдили по усьому світу. ППР може стати в нагоді лише прискіпливому спеціалісту, що може витратити дві (а то і більше) години на структуроване інтерв’ю із «підозрюваним», підняти на вуха всю поліцейську ділянку його району, особисті справи зі школи, рапорти, провести бесіди із членами родини, сусідами та дворовими собаками. Психопатія — серйозний діагноз, який потребує ретельного вивчення кожної деталі з життя пацієнта. І лише завдяки усій отриманій інформації можна робити висновки, послуговуючись ППР доктора Хера.

40/40 по Херу

За класичною версією тесту Хера (PCL-R), щоб вважатися психопатом, за 20 питань піддослідний має набрати більше 25 балів. Якщо вказане твердження не характеризує піддослідного — 0 балів. Властивість непостійна, трапляється час від часу — 1 бал. Твердження є базовою світоглядною одиницею, має задокументовані “кейси” з минулого — +2 бали Гріффіндору.
Однак, помічати риси психопатів у знайомих, а, особливо, незнайомих людях — нікому не завадить.

Давай зіграємо в гру…

Не дарма в кіно на роль психопатів беруть найхаризматичніших акторів із приємним голосом та неперевершеною усмішкою. Одними з найпоширеніших рис психопатів є балакучість та поверхнева чарівність. Це не означає, що кожен привабливий чоловік психопат, але, коли це через край, є сенс насторожитись. Крім цього, психопати мають величезне бажання здаватись кращими, ніж вони є, тож увесь час перебільшують свою причетність, важливість та патологічно брешуть, навіть стосовно неважливих дрібниць. Маєте такого колегу? Не факт, що він псих, але обережність — ваш найкращий друг. Психопати повсякчасно потребують психічного збудження. Викид адреналіну для них — як ковток крижаної води (можна сказати, що злочини вони скоюють саме через це). Вони імпульсивні та безвідповідальні. Живуть навіть не сьогоднішнім днем, а цією хвилиною. Їх вчинки непродумані, а реалістичні плани на майбутнє відсутні, тож і злочини, скоєні такими людьми, не сплановані зовсім. Шлюби у психопатів нетривалі, а сексуальні зв’язки випадкові та безладні. Ось і ще одна причина остерігатися пансексуалів та німфоманок.
Життя психопата наповнене маніпулюванням іншими людьми. Жертвою маніпуляцій з легкістю стає як родич, так і незнайома людина у барі, на зупинці, в дорозі. Ми вже казали, що у психопатів відсутня емпатія, тож почуття провини вони не мають. Крім того, вони занадто часто ведуть паразитичний спосіб життя: висять на шиї у батьків чи виживають за рахунок крадіжок і пограбувань. Окремі з цих рис можна побачити у різних людей — і це не страшно, бо кожен з нас має недоліки. Але, якщо серед ваших знайомих є людина, якій однозначно притаманні ледь не всі з перелічених ознак — варто якщо не збільшити дистанцію, то, принаймні, ніколи не погоджуватись на зустрічні раптові пропозиції чи опинятися разом з нею в екстремальних ситуаціях. Навіть якщо психопатії у неї немає, наврядчи це — хороша людина, яка може стати вірним другом чи партнером у шлюбі.

Джерела

  1. Manual for the Revised Psychopathy Checklist (2nd ed.). Toronto, Ontario, Canada: Multi-Health Systems.
  2. The Psychopath Whisperer: The Science of Those Without Conscience — Kent A. Kiehl, PhD
  3. Валідація ППР. Нойман, Роджерс 2004.