В гостях у Ктулху

Глибоко на дні океану, куди сягають лише камери Discovery, напевно, спить непробудним сном Шуб-Ніггурат, і оживає кожного разу, коли труп не дуже щасливої рибини сягне її бридких, слизьких щупальців; починається страшний процес пожирання жертви, інакше кажучи, — некрофагія у міксин. Звісно, міксини їдять не лише падаль. На відміну від міноги, яка є виключно паразитом, вони часто проявляють себе як хижаки: поодинокі особини полюють на кільчастих червів та інших безхребетних, а зграя може навіть напасти на живу рибу та обгризти її до кісток. Загалом, ключову відмінність в харчуванні міксин та міног можна схарактеризувати так: «міксини роблять кусь, а міноги – присмоктуються».

Особливості морфології

Здавалося, що все просто й зрозуміло, але…у міксини немає щелеп, так само, як і в міноги, оскільки вони входять до одного надкласу – Agnatha (Безщелепні). Аби зрозуміти, чим же тоді кусають міксини, необхідно уважно дослідити їх ротовий апарат. Паща відкривається горизонтально, на відміну від представників щелепноротих. За чотирьома рядами зубів ховається ключ до успіху тварини-вбивці – потужний язик, який в цілому гомологічний до такого ж у міноги, однак здатний не тільки пробуравлювати шкіру риби, а ще й транспортувати в рот шматки м’яких тканин, що дозволяє міксинам прогризати в тілі жертви доволі довгі ходи. Шкіра міксин здатна до інтенсивної секреції слизу, що також сприяє прониканню в тіло. Вивідні отвори крупних слизових залоз простягаються вздовж черевця двома рядами. Однак значнішу роль слиз відіграє не стільки в полюванні, скільки в захисті від інших хижаків (зокрема тих, що дихають зябрами).

(В)Рот міноги

Рот міног – круглий, має декілька рядів зубів, зуб (терка) також є і на язиці, що дозволяє йому вбуравлюватися в шкіру риб, однак така будова прекрасно забезпечує функцію присмоктування до поверхні, але не відривання шматків. По краю ротової воронки знаходиться шкіряста бахрома, завдяки якій мінога здатна міцно присмоктуватись до здобичі. Слизу, який вона виділяє, теж дуже багато, проте не настільки, як у міксини; окрім того, для людини він отруйний.

Анатомічний театр

Міксини в ході еволюції вторинно втратили зір. Myxinikela siroka – предок сучасних міксин, який же 330 млн років назад мав чудовий зір. У міног очі не атрофовані. На відміну від міксин, вони не є фотофобами. Для дихання ні мінога, ні міксина не використовують рот. Дихальна система Круглоротих утворена зябровими мішками. У міксини таких мішків до 15 пар, а в міноги залишається лише 7 пар. Деякі, здавалося б, дуже незначні відмінності в будові дихальних систем цих підкласів, виявляється, чітко пов’язані з особливостями харчування тварин. Зяброві мішки міноги відкриваються зовнішніми зябровими щілинами в навколишнє середовище, а внутрішніми зябровими щілинами поєднуються з дихальною трубкою, похідною глотки. Наявність виходу назовні та всередину допомагають функціонувати системі з зябрових мішечків по-різному в залежності від того, знаходиться мінога в вільноплаваючому стані чи присмоктаною до здобичі. Зовнішні зяброві отвори у міксин не відкриваються на поверхні тіла в передній частині тулуба, а відкриваються в 2 канали, які згодом зливаються в один загальний і виходить назовні далеко біля протилежного кінця. Це важливо для того, аби тваринка не задихнулась під час того, як вгризатиметься в плоть своєї жертви. Дуже своєрідна кровоносна система міксин: поруч з основним (зябровим) серцем, яке проганяє кров через зябра, є ще три додаткових серця, які забезпечують циркуляцію венозної крові. Ці додаткові серця розташовані в районі голови, печінки та хвоста. Серця скорочуються незалежно одне від одного. Їх робота необхідна для циркуляції крові міксини, так як в деяких частинах тіла кров проходить через великі порожнини – синуси – перед тим, як потрапити до вен, що знижує кров’яний тиск в системі. У міног же кровоносна система замкнена, серце двокамерне. Система в загальному вигляді вже дещо нагадує кровообіг риб, але в міног ще не з’являються кюв’єрові протоки. Чому в них немає потреби? Тому що серце розташовується по центру, а тонкий стравохід огинає його збоку. В риб же ці протоки несуть кров в обхід стравоходу з кардинальних вен до серця.

Етологія та метаболізм

Можна вважати, що з більшою частиною інформації ми змирилися, відрізняти міксину від міноги навчилися, проте досі трохи їх боїмося (якщо зовсім не боїтеся – вітаю!). Цікавить важливе питання: де людині може зустрітися така дивовижна тваринка? І, звичайно ж, місця їх проживання також тісно пов’язані з відмінностями в будові системи органів, а саме, — видільної. Унікальність міксин, окрім всього вищеперерахованого, полягає в тому, що вони – осмоконформери, на відміну від більшості хребетного світу (ще одним виключення є Пластинозяброві риби). Вони не здатні до активної регуляції осмотичного тиску в організмі, нирки дуже примітивні, а деяким представникам настільки не хотілось кудись еволюціонувати з зони комфорту, що їх одна-єдина нирка простягається вздовж всієї черевної порожнини і не особливо хвилюється за продуктивність своєї роботи. Відповідно, міксини можуть жити лише при доволі високому рівні солоності (32-34‰). У міноги тонка ремневидна мезонефрична нирка розташовується в задній половині черевної порожнини, прилягаючи до бічної частини тіла. Крім наявності відносно розвиненої ниркової системи, важливою для міноги є здатність ефективно реабсорбувати та виводити солі, бо багато представників міног є прохідними видами (тобто такими, які впродовж життєвого циклу змінюють морське середовище на прісноводне). В прісній воді тварини зменшують негативні наслідки переводнення, виділяючи гіпотонічну сечу. При цьому солі реабсорбуються клітинами стовпчатого епітелію канальців нирок, але, що більш важливо – іоноцитами зябрових мішків. В морській воді ці ж клітини видаляють з організму міног надлишок моновалентних іонів, підтримуючи гіпотонічність плазми крові (дивалентні іони видаляються через кишечник та нирки).

Cтатевий розвиток

Інтимне життя міксин та міног варте особливої уваги. Всі міксини спочатку – самці, і лише потім перетворюються в прекрасних слизьких самочок. Вони відкладають небагато крупних (довжина близько 2,5 см) витягнутих яєць з великою кількістю жовтка в рогоподібній оболонці з порами для проникнення сперматозоїдів при зовнішньому заплідненні. Дитинчата виходять одразу схожими на батьків, тобто у міксин – прямий розвиток. У міног під час нересту гонади розриваються в черевну порожнину і виводять вміст через статеві пори. Дати потомство вони можуть лише один раз в житті. Однак, одне гніздо міног зазвичай складається з 2 самок та 6 самців і дає значне потомство – близько 40 тисяч піскорийок (особлива назва для личинки міноги).

А шо мені з того?

Людина використовує в їжу обох представників. Чималих збитків рибній промисловості завдає мінога, трохи менший вплив на людську діяльність спостерігається і з боку міксин. Незвичайний вигляд міног часто використовується в сучасній культурі. Та, певно, найбільший слід залишили Круглороті для становлення Хребетних такими, якими ми їх спостерігаємо сьогодні.