Ще з давніх часів не всі метелики асоціювалися у людей із чимось добрим і позитивним. У різних народів світу є свої забобони, пов’язані з лускокрилими. Деякі з них мали репутацію передвісників лиха, приходу темних сил і смерті, а письменники минулих століть і сьогодення залюбки використовують темні образи комах у своїх творах. Певно, найвідомішим у світі прикладом подібного наклепу на цих прекрасних створінь є бражники з роду мертвих голів (лат. Acherontia). Вже з назви помітно, чи не так? У сучасній культурі образ цих сфінксів часто експлуатується митцями: романи, фільми, обкладинки альбомів музичних груп, на поштових марках та інші ілюстрації. Наприклад, у відомому романі Томаса Гарріса «Мовчання ягнят», вбивця вкладав кокони метелика-бражника до ротів своїх жертв.

Знай наших

Існують три види мертвих голів: Acherontia atropos, Acherontia styx та Acherontia lachesis. Названі вони на честь кількох елементів з грецької міфології: Ахерон — річка у царстві мертвих, що символізує жахи потойбіччя, Атропа — богиня долі, що перериває людські життя, Стікс –первісна темрява, Лахесіс — мойра, що визначає довжину людського життя [1]. Тож маємо справжнє «Смертне тріо», але сьогодні ми поговоримо головним чином про Acherontia atropos, бо лише цей вид мешкає на території України.

ТТХ

Розмах крил мертвої голови сягає 13 см [2], що робить її другим за розміроми метеликом у Європі і найбільшим бражником цього регіону. Потужне м’язисте тіло, оксамитово-чорний малюнок крил з яскравими золотими елементами, величезні чорні очі, веретеноподібні вусики, довгий хоботок і волохате тільце з великим малюнком черепа на грудях створюють неймовірний образ темної нічної королеви і водночас причаровують. Як колекціонеру, мені важко відвести свій захоплений погляд від справжньої живої атропи, щоправда я бачу на її грудях не череп, а шолом Дарта Вейдера із «Зоряних воєн», які я ледве пам’ятаю з дитинства. На крайній випадок, каптур ката. Але ніяк не людський череп. Однак, жоден з варіантів не применшує потойбічний образ цього бражника. Лише додає йому унікальної родзинки.

Погана поведінка

Мертва голова активно літає під покровом ночі і відрізняється від інших бражників тим, що не зависає над квітами у повітрі, а надає перевагу сидінню на своєму субстраті. Харчується атропа соком, що тече з дерев або краде мед у бджіл, використовуючи хімічну мімікрію і маскування свого запаху [2, 3].

Крик!

Але не черепом єдиним. Не секрет, що багато видів комах можуть створювати різноманітні звуки і це завжди досить незвичний процес. Проте наша сьогоднішня героїня володіє дійсно унікальним способом творення звукових хвиль. Бражник мертва голова — єдиний представник не лише серед метеликів, а й взагалі серед комах у світі, що здатен створювати звуки своїм ротовим апаратом! Вони мають спеціальний хітиновий виріст (епіфаринкс) на верхній губі, що імітує піднебіння і керується приєднаними до нього м’язами. За допомогою епіфаринксу, цей сфінкс здатний утворювати як низькі звуки, так і справжній пронизливий писк [4, 5]! Тож вам не почулося: мертві голови можуть кричати! І це не жарт!

Свідчення очевидців

Мені особисто доводилося чути крик мертвої голови — і явище це дійсно вражає. Проте, навряд хтось зможе передати атмосферу подібних зустрічей краще, ніж поет Едгар По у своєму творі «Сфінкс»: «Та головною особливістю цієї жахливої почвари було зображення Маски Смерті, яке займало майже всю поверхню грудей, так доладно виведене сліпучою білиною на темному тлі тіла, немовби його вималював там невідомий митець. Тієї миті, коли я розглядав страховище, прикипівши поглядом до малюнка на його грудях, весь переповнений змішаним почуттям жаху та захвату, ще й передчуваючи близьку біду і неспроможний притлумити оте передчуття будь-якими зусиллями розуму,— я завважив, як гігантські щелепи на кінці хобота розчепилися, і воно видало такий голосний та виразистий гук горя, що різонув по моїх нервах, неначе провіщення погибелі. Коли потвора зникла біля підніжжя гори, я впав опукою на підлогу, втрачаючи свідомість».

Ось таким страшним виявляється наш «передвісник жахливої і неминучої загибелі» — сфінкс мертва голова. Звісно, смерть, війни та епідемії по усьому світу трапляються не з його провини. Однак, цим красенем неможливо не захоплюватись.

Джерела

  1. Н. А. Кун. Мифы Древней Греции. — М.: АСТ, Астрель, 2004. — 400 с. — 10 000 экз. — ISBN 5-17-025345-1
  2. Горностаев Г. Н. Насекомые СССР. — Москва: Мысль, 1970. — 372 с. — (Справочники-определители географа и путешественника).
  3. R. F. A. Moritz, W. H. Kirchner, R. M. Crewe: Chemical Camouflage of the Death’s Head Hawkmoth (Acherontia atropos L.) in Honeybee Colonies, Naturwissenschaften 78 (1991) 179—182 DOI:10.1007/BF01136209
  4. Каабак Л. В., Сочивко А. В. Бабочки мира. — М.: Аванта+, 2003. — ISBN 5-94623-008-5.
  5. Ефетов К. А., Будашкин Ю. И. Бабочки Крыма (Высшие разноусые чешуекрылые). — Симферополь: Таврия, 1990. — 112 с. — (Охрана окружающей среды).