Це науково-обґрунтована лайфстайл-теорія, згідно з якою, “голод” — нормальний та необхідний стан людського організму. Під поняттям “голод” мається на увазі тривала гіпоглікемія (низькі концентрації цукру), низький рівень вільних амінокислот та жирних хіломікрон у крові. Це важливо, оскільки, саме в умовах дефіциту вільних ресурсів у кровотоці, коли значення інсуліну низькі (а глюкагону та соматотропіну — високі), в організмі запускаються метаболічні каскади, що й визначають аутофагію (1). У всіх клітинах без виключення — синтез лізосом, убіквітин-залежний протеоліз застарілих та пошкоджених білків (2); у печінці (також у корковому шарі нирок та в тонкій кишці, значно меншим чином) — глюконеогенез; в адипоцитах — ліполіз та вивільнення ТАГ (триацилгліцеролів) в кров. ТАГ також стають субстратами в процесі глюконеогенезу, якими надалі харчуватиметься та з яких ліпитиме гормони вся інша клітинно-молекулярна братва (3). Гіпоглікемія настає через 6 годин після останнього прийому їжі, автофагія — активно працює через 16-18, піку досягає через 24-48. Методика інтервального голодування експлуатує тему з початком аутофагії та дозволяє їсти їжу лише протягом короткого періоду “вікна” — 6 годин на добу. Протягом цього часу якраз і вимагається зібрати усі свої 1.5-1.8к “офісних” кілокалорій (4). Решту часу організм має займатися розподілом наявних ресурсів та їсти кетони, конвертовані з ТАГ. Інтервальне голодування дуже ризиковано поєднувати з фізичними навантаженнями.
Менеджмент вуглеводів
Крохмали та дисахариди — штука небезпечна. Звісно, з обов’язкового, їхній мономер, глюкоза — донор протонів у дихальному ланцюгу, компонент для синтезу гліколіпідів та глікопротеїнів (5). З іншого боку, вуглеводи — легкодоступний ресурс для бактерій, грибків, імунних (!) та ракових клітин (1). Ситий, нагодований безкоштовним цукром нейтрофіл — лінивий нейтрофіл, що ніколи не почне ловити патогени, шукати та нищити онкогени. Тому вживання «чайочку з малиною для одужання» під час хвороби — вистріл собі в пєчєнь «для профілактики» (6).
Цукерка “Рачки”
До речі, про пухлини: для росту, клітинам бластом потрібно більше цукру, ніж клітинам з нормальним фізіологічним профілем(7). Тому багата на «хлібчики, кашки, цукерочки, фруктики, моркву, бурячок, картопельку, соки, круасанчики» та інші крохмалисті вуглеводи дієта збільшує ваші шанси провести (а, можливо, й закінчити) своє життя з онкологією.
Автофагія та інсулін
Вживання вуглеводів спричинює різкий викид інсуліну; інсулін сприяє антероградному транспорту поживних речовин всередину клітин. Блокує автофагію та організовує свіжу поставку битої цегли на ваші внутрішньоклітинні завали. У мозку це сприяє накопиченню бета-амілоїду та з кожною ложечкою чогось солоденького наближає деменцію (8) Інсулін чутливий не лише селективно до глюкози, а й до багатьох цукрозамінників, тому навіть якщо ваша водичка з підсолоджувачами має 0 ккалорій — вона все одно тріґґерне інсулінову систему та сприятиме набору ваги.
Що ж тоді їсти? Чи не їсти?
Окей, ми розібралися, що всюдисущі цукри — небезпечні; голоду не варто уникати, а глюкоза — це непроста речовина, з вживанням якої точно варто бути обережним. Як зменшити ризики? Чим замінити? Які альтернативи, окрім голоду? Розкажу у наступній статті.
Джерела
- Autophagy and intermittent fasting: the connection for cancer therapy?
- Proteases in autophagy.
- Glucose Can Be Synthesized from Noncarbohydrate Precursors
- Flipping the Metabolic Switch: Understanding and Applying Health Benefits of Fasting
- Production of cell surface and secreted glycoproteins in mammalian cells
- Feeding Our Immune System: Impact on Metabolism
- Differential utilization of ketone bodies by neurons and glioma cell lines: a rationale for ketogenic diet as experimental glioma therapy.
- Insulin and Autophagy in Neurodegeneration
