В зв’язку з розвитком медіатрендів, а також так званої “нової етики”, навіть популярні та пристойні дієтологи двічі подумають, перш ніж віч-на-віч сказати термінальному пацієнту сакральне “У вас ожиріння III степені. 180 зайвих кілограмів не додають вам здоров’я. Рекомендується ліпосакція та резекція шлунку”. Звучить, як кошмар. На щастя, не все так погано, а більшості з вас та ваших близьких ніколи не доведеться чути ці страшні слова. Але варто усвідомлювати, що ожиріння несе загрози протягом спектру усіх стадій: від I до IV.

Стадії ожиріння

Cтадія перша — зайва вага. Індекс маси тіла — від 25 до 30; Стадія друга — ожиріння I степені. Індекс маси тіла — від 30 до 34.9; Стадія третя — ожиріння ІІ степені. Індекс маси тіла — від 35 до 39.9; Стадія четверта — ожиріння ІІІ степені. Індекс маси тіла — від 40 і далі through the roof.

Індекси маси тіла визначаються за формулою “маса/(зріст у квадраті)”. Також можна скористатися цим калькулятором від Інституту серця, легень та кровоносної системи [1] (лінк)

То які ж загрози?

Кошмар починає заполоняти тіло поступово, але одразу — підступно та стратегічно. Як тільки організм починає добирати зайву вагу — зайві калорії починають осідати не лише на щічках, бочках або животику, а довкола внутрішніх органів, на вистилці судин та навіть в капілярах серця. Цей тип жиру називається “вісцеральним”, а його нормальною фізіологічною функцією є захист тканин від пошкоджень, тобто демпферинг життєво-важливих органів (розсіювання енергії, отриманої від ударів, за рахунок збільшення щільності й площі пухкої тканини). Звичайно ж, вісцеральний жир також є первинним ендогенним джерелом тригліцеридів для синтезу гормонів та поповнення енергетичних потреб організму протягом тривалого голодування.

Але, внаслідок тривалого накопичення, вісцеральний жир стане джерелом постійних запалень, а також механічно блокуватиме просвіт судин та додатково виснажуватиме роботу серця, підвищуючи ризик тромбозів та передчасної смерті 2. Кожну загрозу ми розглянемо детальніше у наступних розділах цієї статті.

За даними World Health Organization, ожиріння є основною або колатеральною причиною 2.8 мільйонів смертей на рік [3]

Ожиріння досягло глобальних масштабів. 2,8 мільйона людей щорічно помирають внаслідок надмірної ваги або ожиріння. Колись ожиріння було “фішкою” країн з високим рівнем доходу. Тепер ця проблема поширена також в країнах з низьким і середнім рівнем доходу.

Податок на ожиріння

Хех, якими “чорнодзеркальними” не були б реалії, поки що, мова йде про іншу плату, ніж гроші. Ожиріння краде ваш час. Так, за даними публікації “Morbidity and mortality associated with obesity”, ожиріння скорочує очікувану тривалість життя на 5-20 років. Звісно, знижується не лише тривалість, але і якість життя.

Плата перша: серцева недостатність

Серцева недостатність та надмірна вага протягом довгого часу вказувались як явища, що корелюють у результатах медичних досліджень. Однак, у 2013, шведським дослідникам вдалося фундаментально пітвердити, що люди з варіантами генів, які призводять до збільшення індексу маси тіла (ІМТ), також мають підвищений ризик сердечної недостатності [4].

Друга плата: стеатоз, жирова інфільтрація печінки (Fatty Liver Disease)

Дуже небезпечний та аж занадто розповсюджений наслідок “внутрішнього ожиріння”. Причина виникнення — накопиченням жиру в печінці. Перебіг захворювання безсимптомний, можливі наслідки — підвищені шанси розвитку запалення печінки (стеатогепатит, гепатоз), раку печінки та неалкогольного цирозу, проблеми з травленням. Єдиний спосіб лікування — втрата зайвої ваги. Давно пов’язана з ожирінням і підвищеним ризиком серцевих захворювань [5]. Повна жесть полягає в тому, що “неалкогольна жирова хвороба печінки” вражає до 25% населення світу. Цей показник виріс на 10% (з 15 до 25%) всього за 5 років: з 2005 по 2010 [6].

Третя плата: жирний гендер — дисплазія черевних м’язів, резистентність інсуліну, Діабет ІІ типу

Дослідження від першого квітня 2020 року показало, що взаємозалежність між ожирінням та діабетом ІІ типу є ще більшим, ніж оцінювалося раніше. І це не жарт [7]. Ожиріння пов’язане зі зростанням рівня інсуліну і збільшує ризик розвитку діабету, згідно з дослідженням. Інші дослідження показали, що накопичення “жиру на животі” є і причиною, і наслідком резистентності до інсуліну. Це викликає великі коливання рівня цукру в крові, гормональний дизбаланс, порушення харчової поведінки та призводить до ще більш загрозливих форм ожиріння [8].

Плата четверта: сало в судинах, тугокрів’я (sludgeblood), підвищення артеріального тиску, звуження просвіту судин

З урахуванням підтвердженої інформації про те, що безпосередньо жир може викликати сердечну недостатність [[2]], не варто дивуватися результатам дослідження, опублікованих у журналі Nutrients у 2018 році: сам жир також пов’язаний з високим кров’яним тиском — основним чинником ризику, що передує розвитку серцево-судинних захворювань. Збільшення маси тіла пов’язане з підвищенням кров’яного тиску [9].

Жирна їжа також пов’язана з високим кров’яним тиском, оскільки вона викликає згущення крові. В принципі, споживання надмірної кількості їжі призводить до атеросклерозу — потовщення стінок артерій.

Плата п’ята: нирки

Як ми вже писали, жир — “подушка безпеки” для внутрішніх органів: і для печінки, і для нирок також. Але накопичення зайвого вісцерального жиру на нирках підвищує ризик їхньої дисфункції дуже хитрим способом: як механічно, так і хімічно. Згідно з даними глобального порталу Kidney.org, надлишок жиру здатен “витягувати” йони Ca2+ з нирки, залишаючи всередині нерозчинний пісок з оксалатів [10]. Також варто зауважити, що хвороби нирок стають причиною додаткових 30% передчасних смертей у людей з набутим діабетом ІІ типу, на відміну від осіб з діабетом І типу [11].

Плата шоста: кришка гормональній системі

Починаючи з 2013, мережу наповнювали провокативні статті типу “ААА! У жиру є мозок і він намагається вас вбити!”. Дуже здалеку притягнутий за вуха клікбейт. Звісно, ніяка “додаткова” чи “чужорідна” нервова система в зайвому салі не проростає, однак, систему власну хронічні пережори та зайва вага дійсно можуть підкосити: як у жінок, так і у чоловіків. Інсулінова резистентність, про яку йшла мова раніше, виникає через постійний надмір глюкози в організмі. Механізм виникнення інсулінінової резистентності та її наслідків класичний [12]:

Надлишок цукру потрапляє в організм -> інсулін виділяється в виснажливо-великих кількостях -> клітини на острівцях Лангерганца підшлункової залози виснажуються, ушкоджуються або помирають -> підлункова більше не може продукувати інсулін -> організм не може ефективно позбавлятись від глюкози, втягуючи її всередину клітин, та відновлювати енергетичні втрати -> хочеться їсти ще більше -> ще більше глюкози вливається в кровоток -> глюкоза годує патогенні мікроорганізми, викликає системні запалення, некроз, апоптоз -> порушується больова чутливість (гіпер або гіпоактивація) -> в пацієнта непомітно відгнивають ноги або тіло болить так, шо навіть одяг носити неможливо -> клас!

Але інсулін — не єдиний гормон, баланс якого страждає внаслідок ожиріння.

Жирна катастрофа стероїдних гормонів

Якщо розглянути вплив ожиріння на баланс статевих гормонів людини, то спостерігається наступна тенденція:

Недостатній рівень естрогену в організмі призводить до розладів харчової поведінки і тяги до переїдання [13].
Накопичення жиру призводить до зростання рівнів естрогену, як у жінок, так і у чоловіків [14].
Накопичення естрогену сповільнює катаболізм жирів, внаслідок чого, жир в організмі накопичується ще швидше і краще. [15]
Накопичення жиру та зростання рівнів естрогенів знижують рівень тестостерону та можуть заважати набору м’язової маси [16]. Однак, є докази, що не все так однозначно, оскільки естроген сприяє стабільності міозину та збереженню якості м’язових волокон [17].
Надлишок жирних молочних продуктів у раціоні жінок підвищує ризик розвитку раку молочної залози аж на 50% [18]

Стимуляція факторів запалення ожирінням

Ожиріння також пов’язане з хронічним запаленням низького рівня в жировій тканині. Надмірне відкладення жиру призводить до стресових реакцій усередині жирових клітин, які, у свою чергу, призводять до вивільнення прозапальних чинників з самих жирових клітин і імунних клітин в жировій тканині [19].

Остання плата: жирний сон

Проблеми зі сном можуть стати причиною набирання ваги, але набирання ваги також може стати причиною проблем зі сном. Надмірна вага підвищує ризик розвитку апноє, хропу, хронічного недосипу та навіть нарколепсії. До речі, саме-по-собі апноє сну має кореляцію з такими вже відомими нам фізіологічними порушеннями, як діабет другого типу, фібриляція передсердь та високий кров’яний тиск. Вони, як ви пам’ятаєте, корелюють з ожирінням або є його підтвердженим наслідком. Поєднання порушень сну та високого індексу маси тіла — воістину смертельне комбо. [20]

Загальний висновок про вплив ожиріння на гормональний фон

У людей, що страждають від ожиріння, рівень гормонів сприяє ще більшому накопиченню жирів. Відсутність фізичного навантаження, регулярне переїдання з часом призводить до порушення відчуття апетиту та вже звичних розладів харчової поведінки, що абсолютно не сприяють втраті ваги. Цілком імовірно, що це пов’язано з падінням рівня гормону лептину — цей гормональний дефіцит підвищує апетит та сповільнює метаболізм. [21], [22]. Можливо, внаслідок майбутніх досліджень, вдасться створити систему, яка дозволяє бачити залежність харчової поведінки від рівнів лептину.

Позбавлятись від ожиріння потрібно дуже поступово [[22]]. Бажано, під наглядом якісних експертів-дієтологів та лікарів, щоб урахувати усі індивідуальні необхідності організму пацієнта. Загальний тренд буде приблизно таким: в першу чергу, потрібно пофіксити режим та недоречні звички харчової поведінки: максимально позбавитись від джерела стресу (усі спроби схуднути в хронічному стресовому середовищі, м’яко кажучи, приречені), пити багато чистої води (допоможе заповнити об’єм шлунку та кишківника), вживати менше калорій (ефективим буде вживання великої кількості низькокалорійної, некрохмалистої рослинної їжі, але потрібно бути обережним, щоб не нарватись на отруєння фталатами та нітратами), не налягати на кардіовправи чи силові тренування, поки, внаслідок інтервального голодування та/чи поступового обмеження спожитих калорій, вагу не вдасться суттєво знизити: це збереже серцево-судинну систему пацієнта та знизить ризик тромбозу.

FAT INSIDE