Лікбез для чайників:
Кожному робітнику – по кішко-дівчинці! Обов’язково — з м’якеньким хвостиком, милими вушками та величезними, виразними очима. Коли ж уже ти зробиш найбільший подарунок людству, Ілоне? Поки чудеса біоінженерії не досягли таких висот, будемо тішитися тим, що маємо: цілою епохою, в яку залучено працю тисяч мультиплікаторів, мангак, косплеєрів та, власне, споживачів — аніме культурою. Феномен популярності аніме в сучасній культурі базується на тому, що це вид анімації, за степенем яскравості та експресивності певним чином схожий на дитячі мультфільми, проте орієнтований на дорослу аудиторію. Спосіб подачі матеріалу характерний своєю гіперболічністю, специфічною манерою поведінки персонажів. На кожного знайдеться свій жанр – на відміну від мультиплікації в більшості інших країн, японська анімація справді домінує в жанровому різноманітті.
Темна сторона
Яскраво. Динамічно. Незвичайно. І…депресивно? Поряд з аніме спостерігаємо й інші культурні явища – хікікоморі, yami kawaii. Судити про кореляцію цих течій без правильно проведених та статистично оброблених опитувань важко, однак, ми можемо пошукати відповідь на питання, чому депресивним людям можуть подобатися яскраві образи, притаманні культурі аніме. Ласкаво просимо в нейрофізіологію клінічної депресії.
Чому депресивні люди люблять аніме?
Дослідники в області клінічної депресії в основному фокусуються на поясненні двох питань, пов’язаних з поведінкою хворих: по-перше, чому у таких людей виникає зацикленість на негативних емоціях та думках; по-друге, чому пацієнти втрачають здатність розрізняти деякі невиражені людські емоції. Наразі саме проблема ідентифікації емоцій викликає більший інтерес. Експерименти з двома групами — хворих на клінічну депресію та контрольною здоровою, — показали, що під час депресії справді виникає помітне зниження здатності людини відрізняти негативні емоції від позитивних, якщо вони не є надто вираженими. Експресивні емоції ідентифікуються без проблем. Це наштовхує на ідею того, що характерно гіперболізовані емоції в аніме персонажів легше сприймаються людьми з депресивними розладами. Крім того, ця ж дослідна група використовувала й інші візуальні стимули, наприклад, зображення фонів, пейзажів, будинків, об’єктів. Протягом дослідження активності відповідних зон мозку, було зроблено висновок, що в групи хворих на клінічну депресію порушений не лише процесинг облич та емоцій, а й обробка зображень пейзажів. У пацієнтів спостерігалося порушення звичних патернів обробки візуальної інформації, відмінності в зв’язках між префронтальною та візуальною корою, що впливає і на функціонування робочої пам’яті. Отримані результати доповнюють попередні роботи, експериментально показуючи, що порушення функції оновлення візуальної робочої пам’яті при MDD (major depressive disorder) включає аберації нейронів не тільки на префронтальному, а й на візуальному кортикальному рівні. До того ж, залишаються ще кореляції між порушеннями візуального процесингу та модуляцією емоцій (наприклад, мигдалиною), що відображається на здатності хворих на клінічну депресію до ідентифікації емоцій інших людей.
Тест на клінічного депресивного ̶а̶н̶і̶м̶е̶ш̶н̶и̶к̶а̶ пацієнта
Просторові патерни активації візуальних областей використовуються з 2012 року для того, щоб відрізняти здорових людей від хворих на депресивні розлади. Оскільки ці патерни в вентральній зоровій корі, як вважають, несуть так звану «task-relevant» інформацію робочої пам’яті, отримані результати демонструють не лише вплив депресії на вибіркову активацію, а й на потенційну втрату візуальної інформації. Отже, по-перше, оскільки області візуальної асоціації грають вирішальну роль в сприйнятті, увазі та робочій пам’яті, їх дисфункція може спряти порушенню когнітивного контролю обробки інформації і, в кінцевому підсумку, — виникненню депресивних симптомів. По-друге, результати показали, що дисфункції в зоровій корі можуть сприяти когнітивній непластичності в ситуаціях з мінімальним негативним впливом чи без нього. Скоріше за все, порушення в візуальному кортексі під час робочої пам’яті сприяє дефіциту когнітивного контролю за рахунок взаємодій з областями більш високого порядку, що посилює чутливість та зациклену обробку інформації, не пов’язаної з поточною задачею. Людською мовою – звідси порушення нормального сприйняття світу, емоцій, втрата мотивації, уникання взаємодій, які потребують когнітивного контролю та бажання отримувати виразні образи, гіперекспресовані емоції, яскраві картинки та зрозумілі транзакції, які не будуть зайвий раз турбувати і без того заплутані нейронні мережі нашого мозку.
Справжнього хікі не травмуєш негативом
Мотивація уникати психологічного болю може характеризувати суїцидальні думки. Інша група дослідників провела експеримент, схожий за суттю на попередній – метою цього дослідження було виявити, як мотиваційний прояв суїцидальних ідей модулює підтримку афективної інформації у візуальній робочій пам’яті. 45 амбулаторних пацієнтів з MDD і 25 здорових учасників виконували завдання, які залучали візуальну робочу пам’ять, використовуючи емоційні (наприклад, позитивні чи негативні вирази обличчя) та неемоційні (наприклад, кольори) стимули. Нейтральні стимули дали такий же результат, як і в попередньому дослідженні, а от негативний стимул у пацієнтів з клінічною депресією та високою схильністю до суїцидального мислення спричиняв меншу віддачу, ніж у контрольної групи та менш суїцидальних пацієнтів. Інакше кажучи, люди, які страждають від таких думок, несвідомо блокують негативну візуальну інформацію на стадії її обробки в мозку. Можна було б пояснити таку блокаду не униканням негативу, а загальним зниженням когнітивного контролю у людей з депресією. Проте, в експерименті враховувалось не тільки порівняння MDD групи з контрольною здоровою. В свою чергу, хворих на депресію розділили також на тих, хто має схильність до суїцидальних думок та тих, хто не страждає від такої проблеми. Отже, якби блокування негативних візуальних стимулів було б справою рук депресії, то така тенденція спостерігалась би серед всіх хворих; однак, натомість маємо, що маємо: лише у суїцидальних депресивних пацієнтів негативні стимули не залишалися надовго в робочій пам’яті.
Привіт, Менхера-чан
Чи відчувають люди з ментальними проблемами дисонанс, читаючи мангу Езакі Бісуко про пригоди милої, яскравої та канонічно «кавайної» Менхери-чан? Насправді ж, поєднання типово анімешних виразних очей, гіперекспресованих виразів облич та емоцій з порізами на зап’ястках, синцями від мотузки на шиї та кров’ю, не викликає стресову емоційну реакцію. Проте такий образ стає хорошим соціальним інструментом для боротьби з байдужістю. Контроверсійність культури yami kawaii допомагає людям, які страждають від психологічного болю звернути на себе увагу сторонніх людей. Розповсюджена практика боротися з психологічним болем, завдаючи собі фізичний гармонічно поєдналася з кавайністю в маскоті — Менхері-чан. Починали кішко-дівчатками, а закінчили депресивними розладами. І чи трапилося б отаке, якби зараз я гладила свою особисту хвостату неко, замість написання цієї статті?
