Мода не виникає спонтанно. У неї завжди є свої інфлюенсери та хайпові приводи. Були часи, коли релігія диктувала, які частини тіла демонструвати можна, а які — ні. Були тріпові 60-ті, коли тодішня фешн-діва Твіґґі своїм образом породила хвилю розладів харчової поведінки в американському суспільстві. А чи чули ви хоча б раз, щоб на моду вплинула хвороба? А от було таке. Цією хворобою став сифіліс — інфекційне захворювання, спричинене бактерією Treponema pallidum. І, хоч захворювання венеричне, уражує воно різні системи організму: від слизових оболонок до центральної нервової системи. Що характерно, сифілісу притаманна послідовність зміни стадій.

Етапи

Первинний сифіліс проявляється у вигляді шанкру — однієї безболісної виразки. Але буває, що виразки з’являються множино одразу у кількох місцях на тілі. Ця стадія триває від 3 до 6 тижнів. Опісля настає вторинний сифіліс — ураження слизових оболонок і лімфатичних вузлів. Тіло та кінцівки покриваються симетричними червоно-рожевими висипаннями. На додачу до цього приєднується гарячка, головний біль, втрата ваги. Протягом латентної стадії, поки візуальних проявів ще нема, сифіліс уже можна визначити серологічно, за аналізом мікрофлори в рідинах організму. А опісля настає третя фаза. Третинний сифіліс може проявитися аж через 5 років після первинного зараження і набуває трьох різних форм. Гумозний сифіліс утворює м’які круглі пухлини, що уражують шкіру, кістки, печінку та, іноді, інші органи. Нейро- та серцево-судинний сифіліс уражують центральну нервову та серцеву системи відповідно. У першому випадку все закінчується менінгітом чи деменцією, а у другому – аневризмою аорти.

Історичний екскурс

Вийшло так, що пандемія сифілісу займає не останнє місце у Європейській історії. Вона почалась у 1495 році, і початок її був доволі трешовим.

Італія періоду Відродження зазнала вторгнення ворожої армії з Півночі. Це була армія французького короля Карла VIII, який, з метою загарбання Неаполітанського королівства, скликав у військо не лише французьких воїнів, а й найманців з інших європейських країн. Італія не встояла перед таким натиском і здалася. Більш того, для французів вони влаштували неабиякий бенкет. І, за доброю традицією епохи Відродження, на банкеті страви і напої воїнам підносили красиві неаполітанки у спідницях з розрізом аж до поясу. Звісно, солдати перед гріхом не встояли і розібрали дівчат для справи відомої. Але, через деякий час, одне за одним, воїни Карла почали відчувати дивне поколювання та біль, вкриватися коростою та пухирями. У одних солдатів “провалились” роти, інші втратили зір. Осліпленим, відносно, пощастило: вони не бачили, як гнили заживо. Майже 30-тисячна французька армія деградувала на славу Нурґлу, а хвороба розповсюдилась спочатку Неаполем, а потім — Італією. Військо відступило назад, але, дорогою додому, рознесло хворобу по всій Європі. Такі справи.

Модний вирок

Коли люд на гіркому досвіді дізнався про венеричні хвороби, мода Відродження змінилась з популярних відвертих суконь та гульфіків (частина обладунків, що захищала геніталії) на закриті пишні плаття та широкі коміри. Корсети перестали бути невід’ємним атрибутом вечірнього луку. Акцент змістився з тіла на обличчя, а сексуальність знову стала темою забороненою. Цікаво, що саме в ці часи на світ з’явилась спідня білизна. До цього її не було взагалі. Як і проблем з гіпертермією тестикул. Так захворювання, що передається статевим шляхом, змінило життя розпусної Європи на 180 градусів. Все частіше люди зверталися до релігії та пошуку духовного просвітлення, давали обітниці безшлюбності та йшли служити до монастирів. Знамениті пояси вірності також побачили світ саме під час пандемії. Людство страшенно боялося смерті таким чином. Отже, тепер ми знаємо, що модою керують не виключно селеби та дизайнери. Були часи, коли “мода пищала“ від страху хвороби та смерті. Може, воно й на краще. Тоді ж бо люди зрозуміли, як важливо знати міру навіть у речах, що приносять задоволення.

Джерела

  1. Кожные и венерические болезни. Руководство для врачей / Скрипкин Ю. К. — М.: Медицина, 2002 год. 
  2. Kampmeier, R. H. (1972). “The Tuskegee study of untreated syphilis”. South Med J.
  3. Степаненко В. І., Чоботарь А. І., Бондарь С. О. Дерматологія і венерологія: підручник — К.:ВСВ «Медицина»