Pulsar / Пульсар / Швейцарська марка

Turn on, tune in, drop out - Тімоті Лірі.

Так звучав лозунг цілого покоління хіпі. Таким був і лозунг безіменного юзера, який щойно поклав маленький шматок картону під язик. Замість звичної нестерпної гіркоти, Вася відчув легкий присмак чорнил і порадів своїй вдачі. Цього разу — не NBOMe. Фортуна “підігнала” справжню LSD-25. А отже, вже за 30-60 хвилин розпочнеться подорож, яка закінчиться тільки через 8-12 годин.

Сила ефекту

За цей час диетиламід лизергінової кислоти проникне до органів чуття та мозку і викривить сприйняття навколишньої дійсності. Як ми вже писали в статі про мескалін, типовим ефектом може бути синестезія, зміна сприйняття простору і часу, “рідкі стіни й пластилінові двері”, саморефлексії, а найчастіше — все і одночасно. Серед поверхневих фізіологічних ефектів зазначають розширення зіниць, можливе підвищення температури тіла і тахікардію. Хронічними негативними довготривалими наслідками вживання ЛСД також можуть бути спонтанні “флешбеки” — HPPD, hallucinogen persisting perception disorder. Цей синдром характерний спонтанними “провалами” пацієнта з реальності в тріп задовго після вживання. Типово, коли таке спостерігається у перші три доби після застосування психоделіка. Однак досліджень цього явища небагато, до того ж, твердо сказати, що подібні стани викликані саме прийомом ЛСД, а не інших наркотичних чи лікарських речовин, неможливо.

Фізіологічна дія

Ясна справа, що як у сучасного юзера, так і у хіпі минулого сторіччя, за дії ЛСД у мозку спрацьовують одні й ті самі механізми. ЛСД проникає до мозку та порушує цілий біохімічний каскад змін (які й досі добре не вивчені). Одне з пояснень цього говорить, що ЛСД, як агоніст серотонінових 5-НТ2А рецепторів, підвищує у мозку інтеграцію кортико-стріато-таламокортиковій петлі. Таламус у цій петлі відіграє роль “воріт”: обмежує інформацію, що надходить до кори великих півкуль, а також залучений у регуляції свідомості. Тож, під час ЛСД-тріпу, інформації відсіюється менше, а інтеграція між нейронами краща — внаслідок цього з’являються галюцинації. Треба зауважити, що ЛСД діє також і на інші рецептори, такі як дофамінергічні та глутаматергічні (на останні - тільки через посередництво 5-НТ2А рецепторів).

Репорт від автора

Вся ця нейрофізіологія була невідома ані Бітлам, ані Френсісу Крику, ані цілій культурі 60-х, та на всіх них повпливало відкриття Альберта Гоффмана. Все почалося з комерції — у лабораторії компанії Сандоз шукали ліки для стимуляції кровообігу. Потенціал мали алкалоїди спориння (Claviceps purpurea, маткових ріжок), а саме — лізергінова кислота, і Альберт Хоффман з ентузіазмом почав додавати до неї різні хімічні групи. Після приєднання діетиламіду та отримання ЛСД-25, він не знайшовши геть нічого цікавого в цій речовині і забув про неї. Але інтуїція підштовхнула Хоффмана через 5 років наново синтезувати діетиламід лізергінової кислоти. Того ж вечора він відчув щось незвичне. За словами самого Хофмана, тартрат діетиламіду лізергінової кислоти міг потрапити у його організм під час кристалізації, крізь пучки пальців (ех, Альберте!). В ту п’ятницю біохімік відчув піднесення, легке запаморочення та підвищену вразливість до світла, тож поспішив додому. Свій “змінений стан” він однозначно пов’язав з присутністю у організмі дослідної сполуки. Ось як він описував свій досвід у звіті керівнику: “В сноподібному стані, з закритими очима (я знаходив світло неприємно яскравим), я сприймав неперевершений потік фантастичних картин, дивовижних образів з інтенсивною, калейдоскопічні грою кольорів”. Щоб офіційно підтвердити свою гіпотезу щодо галюциногенних властивостей речовини, Альберт Хофман вирішує збільшити дозу ЛСД-25 та прийняти препарат перорально, одразу після вихідних. У понеділок, 19 квітня 1943 року. Того дня Гоффман прийняв 250 мкг речовини, сів на велосипед та започаткував День велосипеда своїм тріпом.

Клінічне застосування

Після цього, дія ЛСД привернула увагу як самої компанії Сандоз, так і психотерапевтів, музикантів та вчених. Психотерапевти шукали шляхи лікування кислотою психічних захворювань та витягування у пацієнтів прихованих бажань з несвідомого. Дія ЛСД на серотонінові рецептори давала надії на використання кислоти у лікуванні тривожності та депресії. Наразі таких досліджень небагато та одностайно говорити про використання ЛСД для терапії психічних розладів не можна. Але зараз уже встановлено, що “терапія філателією” успішно бореться з алкогольною залежністю. До речі, дівчата, у 2018 році науковці провели дослідження, з загальною вибіркою у 1288 чоловіків у віці від 16 до 70 років. Результати цих досліджень стверджують про зниження рівня насилля та більший рівень емоційного контролю серед чоловіків, що вживали ЛСД, відносно решти, що не вживали.

Вчені сподівались моделювати психози за допомогою ЛСД, хоча, як виявилось пізніше, “тріп” та “гострий психоз” — різні речі . Зате вони знайшли і багато іншої цікавої інформації. Ось, наприклад, повторне прийняття ЛСД для бажаючих “розтягти тріп”, викличе толерантність. У дослідженні було показано зменшення інтенсивності ментальних ефектів на 52% протягом другого дня вживання ЛСД порівняно з першим (оцінювання було суто суб’єктивними — піддослідні відповідали на 47 запитань кшталту: “Чи змінюється ваше сприйняття кольорів, чи відчуваєте ви ейфорію?”). Тож, якщо є бажання закинути другу марку, краще почекати декілька днів. А що, якщо хочеться припинити дію кислоти? У книзі “ЛСД - моя складна дитина” Альберт Хоффман рекомендує ввести внутрішньом’язово 50 хлорпрозаміну. У літературі також зустрічаються рекомендації щодо вживання галоперидолу.

Де-юре

Інформації щодо ЛСД небагато. Займатись вивченням речовини на людині важко — у США та Україні кислота належить до речовин першої таблиці, тобто таких, “що становлять особливу небезпеку в разі зловживання ними. Ці речовини мають сумнівну терапевтичну цінність, заборонені для виробництва в Україні, використання в медичних цілях […]. Використання цих речовин із науковою метою суворо обмежується”. Тому знання щодо ЛСД є неповними і скоріше мають вигляд: “маємо припущення, що це працює таким чином”. “Однак, це не точно”.

Швейцарська марка

Сила ефекту

Фізіологічна дія

Репорт від автора

Клінічне застосування

Де-юре

Джерела

Читайте також: