Харчування - це процес поглинання їжі живими організмами для підтримання нормального перебігу різноманітних фізіологічних процесів. Звучить досить просто, правда? Але для, приблизно, 70 мільйонів людей їжа - не засіб вижити, а інструмент самокатування. Про розлади харчової поведінки (РХП) не розказують на уроках біології, але це настільки ж важливо, як усвідомлення, з якого боку знаходиться власна печінка. Тому, у цій статті, детально обговоримо наступне: що таке РХП, звідки вони взялися та як з ними боротися.

Коло Сансари

Найзначніший внесок у розвиток РХП робить комерціалізація людської зовнішності. Коли дивишся на ідеально струнке тіло чергової інста-моделі, підсвідомо (або свідомо) починаєш думати, на яку дієту сісти, щоб наблизитись до бажаних форм. Далі йде жорстке обмеження калорій, психологічний дискомфорт, а далі - зрив та самоїдство з приводу цього. Але може бути і діаметрально протилежна ситуація: коли людина споживає їжу у величезних кількостях, не може зупинитися, а потім намагається позбутися надлишку їжі. Люди з РХП проходять таке коло страждань кожного дня і, без спеціалізованої допомоги, з нього дуже важко одужати як на психологічному, так і на фізіологічному рівні.

Дієти - це зло?

На цьому моменті давайте будемо відверті - жодна людина зі здоровою самооцінкою та психікою не буде картати себе за набрані пару кіло, а тим паче намагатися ціною власного здоров’я схуднути, грубо кажучи, до 45 кілограмів/1,8+ метрів зросту. І також не буде їсти величезні порції “смачненького” з метою “заїсти” власними емоціями. Оскільки РХП - це психічний розлад (так, згідно з Міжнародною класифікацією хвороб, це така ж хвороба як, наприклад, деменція або неврастенія), то дієти і негативні емоції, самі по собі, не стають тригером розвитку хвороби. А ось що справді може слугувати спусковим гачком, так це купа комплексів, пов’язаних з власною зовнішністю, а також відсутність навичок психологічної саморегуляції. Як ви вже встигли здогадатися, у групі ризику - жінки різних вікових категорій, які аж занадто переймаються питаннями власного зовнішного вигляду, а також будь-які люди, які не здатні впоратися зі своїми переживаннями більш органічними способами.

Види РХП

Офіційно виділяють 5 видів розладів: нервова анорексія, нервова булімія, компульсивне переїдання, синдром нічної їжі та інші порушення харчової поведінки (атипічні анорексія та булімія, розлад вибіркового харчування). Є ще ряд “неофіційних” розладів, не прописаних в МКХ (Міжнародна класифікація хвороб), але все-таки існуючих. До них відносять алотріофагію (поїдання неїстівних речовин), діабулімію (пацієнти з діабетом 1 типу вводять недостатню кількість інсуліну аби скинути вагу), нервову орторексію (нав’язливе бажання їсти лише “здорову” їжу), румінаційні розлади (під час прийому їжі людина її відригує та вживає повторно/випльовує), дранкорексію (так звана “алкогольна дієта”), обсесивно-компульсивне переїдання (побічний ефект обсесивно-компульсивного розладу), бігорексію або м’язову дисморфію (нездорове бажання наростити якомога більше м’язової маси — як і анорексія, цей розлад є видом дисморфофобії), тощо.

Нервова анорексія

Патологічне бажання схуднути або постійно підтримувати занадто низьку вагу свого тіла, нав’язливі переживання щодо зайвої ваги (якої, частіше за все, немає) - типові симптоми нервової анорексії. На тілесному рівні анорексія проявляється у вигляді сухих шкірних покривів, тонкого волосся, непереносимості холоду, анемії, дуже низького тиску, нерегулярного менструального циклу або його відсутності (аменорея), втратою мускульної маси, загальною слабкістю, тощо. Усі анорексики або просто обмежують вживання їжі (обмежувальний тип), або періодично переїдають та намагаються позбутися їжі, щоб не набрати ваги (очисний тип).

Нервова булімія

Булімія насправді дуже схожа на очисний тип анорексії - людина переїдає, а потім виконує компенсаторні дії на кшталт блювання, прийом проносних засобів. Проте, на відміну від анорексії, пацієнти з булімією не гоняться за зниженням власної ваги. Очисні механізми тут спрацьовують лише від розуміння того, що з такими кількостями вживання їжі можна з легкістю набрати зайвих (дуже багато) кілограмів. Та і переїдання при булімії значно масштабніше - фактично це процес поглинання всієї їжі, що існує на планеті. Фізично може характеризуватися неприємним запахом з роту, повільним або нерегулярним серцебиттям, низьким тиском, нерегулярним менструальним циклом, втратою лібідо, судомами.

Я їм багато і не комплексую

Інший різновид РХП - це компульсивне переїдання (КП). Якщо дуже коротко - це булімія без компенсаторних механізмів. Такі пацієнти, як правило, мають часті депресивні стани, нічні апное, високий тиск, підвищений рівень холестерину, вони більш схильні до розвитку діабету другого типу. Як і при булімії, причинами КП можуть бути порушення регуляції мезолімбічного шляху, а також стрес, харчова депривація, тощо.

Нічний до(ж)ор

Ні, це не тільки про встати з ліжка о третій ночі та з’їсти тарілку борщу. Більшість людей з синдромом нічного переїдання страждають від порушення сну та стійкої необхідності поїсти перед сном. Точні причини цього явища невідомі, проте деякі дослідники вважають що це повязано з десинхронізацією між циркадними ритмами харчування та сну. Це і витікає у “відсталий” за часом патерн харчування.

Звідки ноги ростуть

Існують певні біологічні причини розладів харчової поведінки. Є дані щодо того, що низький рівень нейротрофічного фактору мозку (Brain-Derived Neurotrophic Factor) у сироватці крові, який стимулює синтез нових нейронів у гіпокампі, корі та передньому мозку, може слугувати певною діагностичною ознакою РХП. При чому тут BDNF? Крім своїх основних функцій нейротрофічний фактор мозку активує систему винагородження у мезолімбічному дофаміновому шляху. Тому не дивно, що у ході проведення експериментів з гризунами було виявлено, що BDNF регулював процес споживання їжі та масу тіла (смачна їжа - неабияка гомеостатична винагорода). А виснаження BDNF та його рецептору (тирозинкіназний рецептор В або TrkB) призводить до підвищення апетиту, ожиріння та розвитку метаболічного синдрому.

Не BDNF єдиним

Дефіцит окситоцину та його рецепторів також може призводити до переїдання та збільшення ваги тіла. Річ у тім, що при нормальних концентраціях нейропептид активує проопіомеланокортинові (ПОМК) нейрони, які мають лептинові рецептори. А лептин, у свою чергу, має властивість зменшувати апетит. Таким чином, низькі концентрації окситоцину недостатньо активують ПОМК нейрони, і у організмі фактично “злітають гальма” у вигляді лептину. Аби підвищити рівень серотоніну, до речі, дуже важливо вживати продукти з високим вмістом триптофану - ця амінокислота гідроксилазою перетворюється на прекурсор серотоніну (5-гідрокситриптофан), а вже 5-НТР карбоксилазою - на сам серотонін. Саме цей нейромедіатор здатний підвищувати рівень окситоцину. І, так, 5-гідрокситриптофан вже використовується при лікуванні булімії.

Дофамінові “плюшки”

Якщо уважно підсумувати усе вищесказане, то можна поставити знак рівності між РХП та порушеною системою винагороди у мозку. Для буліміків, їжа - це спосіб заглушення негативних емоцій. Є навіть таке поняття як “гедонічний голод” - це таке явище, коли людина їсть не тому, що голодна, а тому, що хоче отримати від їжі задоволення. У цьому винуватий мезолімбічний шлях - один з дофамінергічних шляхів мозку. Ось для анорексиків їжа - це більше загроза, тому при настанні голоду мозок не запускає каскад реакцій, які змушують людину отримати бажану їжу (читай “порцію дофаміну”). Крім суто психологічних причин, скоріш за все, на цю реакцію впливає і лептин. Цей гормон знижує апетит саме тому, що має здатність “приглушувати” мезолімбічний шлях. Отже, і людина не прагне отримати “винагороду” за спожиту їжу.

Що з цим робити?

Якщо ви помітили, що у вас купа нав’язливих думок щодо їжі, ви хочете значно обмежити її споживання або часто їсте при відчутті ситості, більшу частину їжі споживаєте перед сном та не можете без цього заснути, то біжіть до лікаря та не займайтеся самолікуванням. При РХП дуже важливо не тільки почати симптоматичне лікування, а й зрозуміти, звідки ця проблема взагалі береться, бо без цього РХП буде рецидивувати наче пухлина. Можливо, вам необхідна медитація або заняття спортом, щоб “випустити пару”. А, можливо, вам необхідно прийняти і полюбити себе, щоб не морити голодом власний організм. Сподіваємося, що з вами і вашими близькими все добре, тому продовжуйте у цьому ж дусі, радійте життю і харчуйтеся збалансовано.

  1. Overview on eating disorders
  2. Psychopathology in Women: Incorporating Gender Perspective into Descriptive Psychopathology, 2015
  3. Association of BDNF with anorexia, bulimia and age of onset of weight loss in six European populations
  4. Role of brain-derived neurotrophic factor in eating disorders: recent findings and its pathophysiological implications
  5. Brain-Derived Neurotrophic Factor and Oxytocin Signaling in Association With Clinical Symptoms in Adolescent Inpatients With Anorexia Nervosa—A Longitudinal Study
  6. The role of proopiomelanocortin (POMC) neurones in feeding behaviour
  7. Pathophysiological and neuroendocrine aspects of night eating syndrome